Заняття з елементами тренінгу з батьками

Тема: Дитяча агресія. Причини виникнення

Мета: встановлення причин дитячої агресії.

Хід заняття

Вступне слово психолога

Агресія − це форма поведінки, яка направлена на самозахист і служить для адаптування до навколишнього середовища, задоволення бажань і досягнення мети. Тобто це те, що властиве нам з народження, і те, що не можна знищити, можна тільки приглушити.

Коли людина знає справжні причини виникнення якоїсь проблеми, то стає досить просто позбутися наслідків. А агресія дитини свідчить про те, що дитина стикається з насильством. І не обов’язково фізичним.

Насильство буває 2 типів: фізичне та духовне (моральне). Про фізичне й казати немає чого, думаю, ви самі все розумієте. Наведу тільки дані про те, що дитина, яку карали фізично, швидко деградує. Вона втрачає пункти IQ швидше, ніж ви можете уявити. Просто кажучи, дитина «тупішає». Якщо ж ви колись зустрічали розумну людину, яку били в дитинстві… Що ж, батьки цієї людини вбили генія.

Тиск, який ми так часто чинимо на дітей, щоб вони слухалися. Про «випадкові» слова сказані для того, щоб дитина гостріше відчула свою провину. Про образи дорослих на дітей. Про відмову розмовляти. Про бажання тотального контролю над дитиною. Про… Звичайно, це все не про вас.

Тиск і насильство − головний ворог дитини. А ворога треба знати в обличчя.

Діти бачать, чують та пам'ятають більше, ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, знаходиться в іншій кімнаті тощо). Але, насправді, діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться.

Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей − навіть на немовлят − впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство.

Незалежно від того, направлено воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім'ї − травмує дитину!

Діти по-різному реагують, коли стають свідками насильства в сім'ї:

1. Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, як ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати.

2. Діти відчувають сум.

3. Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім'ї.

Ці переживання так відбиваються на поведінці дітей:

реагувати надто агресивно;

не визнавати авторитетів;

бути пасивними чи пригніченими;

мати вигляд знервованих або заляканих;

жалітися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми та сонливість тощо.

У сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Насильство має різні форми:

погрожувати нанести собі або іншому тілесних пошкоджень;

невиразні погрози типу: «Ти у мене дограєшся!»;

погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти що-небудь;

заподіяти шкоду домашнім улюбленцям того, кому хочеш помститися;

ламати та знищувати особисті речі;

використовувати лайливі слова, лаятися;

приниження, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

контролювати, обмежувати у спілкуванні, стежити;

заборона лягати спати або насильне пробудження;

звинувачувати у всіх проблемах;

критикувати думки, почуття, дії;

поводитися з ним/нею як з прислугою;

ігнорувати.

Не важко помітити, що все це не рідкість у наших сім'ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводили себе наші батьки, батьки їх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою точку зору. Їм все одно, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами. Ми весь час повинні пам'ятати, що дитина − це наше дзеркало. Якщо дитина демонструє агресивні реакції, це ще не значить, що вона робить негативний вчинок.

Робота у групах

У кожної групи є своя картка з завданням. Прочитайте. Обговоріть і дайте відповідь, що спонукало дитину до такого вчинку. Виробіть в групах поради, як уникати подібних ситуацій.

Ситуація 1. Дитина вже протягом двох тижнів не носить щоденника, пояснюючи це тим, що забула його у мами на роботі і забуває забрати. Вдома пояснює відсутність щоденника тим, що його забрала вчителька на перевірку і ще не повернула.

Ситуація 2. Після прослуханої лекції «Права дитини» хлопчик заявив батькам, що його права порушуються. Проведена соціальним працівником бесіда з мамою та дитиною не змінила положення дитини в сім'ї. Чим, на вашу думку, закінчилася ця ситуація?

Після обговорення ведучий повідомляє, що дитина через два роки пішла з дому.

Ситуація 3. Дитина погано відповідала на уроці.

Вчитель поставив низький бал. Попросив дати щоденник. У дитини почалася істерика.

Презентація роботи кожної групи

Група обирає спікера, який презентує загальну думку відносно ситуації та вироблені групою поради.

Дискусія на тему: «Фактори, що сприяють розвитку дитячої агресивності в сім’ї» Батьки по колу висловлюють свої думки, ведучий записує їх на плакаті (дошці). Потім очікування аналізуються з використанням таких критеріїв:

- порушення емоційних зв’язків між батьками і дітьми;

- батьки демонструють агресивну поведінку;

- батьки не вимогливі, діти не мають обов’язків;

- фізичні покарання, погрози, забирають привілеї;

- введення обмежень;

- часті ізоляції дітей.

Вправа «Покарання»

Учасники тренінгу поділяються на підгрупи по 4-5 чоловік і отримують завдання виробити певні правила покарання, які можна було б застосовувати в реальному житті. Після 10 хвилин роботи кожна підгрупа захищає свій проект правил.

Правила виписуються на планшет (дошку), і обговорюється доцільність кожного. Ведучий спрямовує дискусію, узагальнює матеріал, уточнює дискусійні моменти і доповнює правила батьків своєю інформацією.

Правила покарання

1. Перед покаранням дайте відповідь на запитання: «Для чого?». Тобто чого ви хочете домогтися покаранням?

2. Покарання не повинно шкодити здоров'ю — фізичному, психічному.

3. Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніякої профілактики.

4. Термін давності. Краще не карати взагалі, аніж карати з запізненням (дитина не зможе встановити зв'язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

5. Покараний — вибачений. Повинен бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання — завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.

6. Покарання не повинно принижувати гідність дитини.

7. Покарання має бути адекватним. За один раз — одне покарання, а не «салат» покарань у зв'язку з різними проступками.

8. Дитина не повинна боятися покарання. Водночас вона має усвідомлювати, що покарання — це неприємно, небажано.

9. Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну свободу і відповідальність за своє життя.

10. Покарання — крайня міра. Використовується у випадках, коли інші засоби усунення небажаної поведінки не дали результату.

Вправа «Самоаналіз»

Знаходячись за спинкою свого стільця, учасники по черзі звертаються до себе «минулого» (на початку тренінгу), з точки зору себе «теперішнього», розповідають про ті зміни, які з ними відбулися в процесі групової роботи та майбутні цілі. Які відкриття були? Над чим потрібно працювати далі?

Вправа «Я хочу подарувати...»

Учасники мають можливість подарувати щось собі, комусь персонально, чи групі в цілому.

Кiлькiсть переглядiв: 188

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Лютий 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728