Заняття з елементами тренінгу для батьків:

Тема: Чого ми чекаємо від наших дітей?

Мета: поглибити пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дій і думок, зміцнення позитивних якостей особистості, набуття навичок адекватної поведінки в певних соціальних ситуаціях; вивчення світу дитинства як такого, поглиблене пізнання своєї дитини, її вчинків, емоцій, думок; знаходження оптимальних шляхів спілкування з дитиною, пошук та використання адекватних методів виховання і розвитку дитини та умов їх повного прийняття.

Хід заняття

Знайомство

Учасники по черзі називають своє ім’я та повідомляють деяку (за бажанням) інформацію про себе (вік, місце роботи тощо).

Визначення запитів та очікувань учасників засідання. Батьки по колу відповідають на запитання: «Що ви очікуєте від роботи в групі?»

Вступне слово психолога

Важливим для психічного здоров’я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту.

Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно впливають на їхній психічний стан.

Вивчення дитячих неврозів (як, до речі, і функціональних розладів у мовленні, таких, як, скажімо, заїкання) свідчить, що вони мають дуже тісний зв’язок із психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей.

Слід пам’ятати, що стиль поведінки батьків суттєво, а іноді й вирішально позначається на становленні творчих здібностей дитини. Тому важливо бути обізнаними із цими стилями. Відомий американський психолог Діане Бомрінд поділяє батьків на авторитетних, авторитарних та ліберальних, його колеги Маккобі та Мартін розрізняють ще й індиферентних. Отже, можна говорити про відповідні стилі поведінки ( Додаток 1).

Отже, можна констатувати, що найкраще адаптуються діти авторитетних батьків. Тому важливо, щоб такий стиль батьківської поведінки панував у родині – як найефективніший та найпродуктивніший для реалізації таланту дитини.

Заповнення «Аркуша мети»

На аркуші паперу батьки малюють одноповерховий будинок (стіни, дах, стежка до дверей). Малюнок повинен займати майже весь аркуш. На даху будинку батькам пропонується написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі виховання, розвитку своєї дитини. На стіні – завдання, вирішивши які, можна досягти заданої мети. На стежці записуються методи, способи вирішення завдань.

Праворуч і ліворуч від стежки - бар’єри, перепони, які заважають досягти вказаної мети.

Обговорення заповнених бланків

Перед обговоренням ведучий нагадує про можливість задавати запитання на розуміння сказаного. Вони починаються зі слів: «Якщо я правильно тебе зрозумів,...».

Учасники засідання обговорюють мету, завдання, методи, бар’єри, таким чином їх усвідомлюючи. У такій дискусії батьки дізнаються про думки інших, бачать нові варіанти, переоцінюють свої думки.

Дискусія на тему «Чого ми чекаємо від наших дітей?»

Батьки по колу висловлюють свої думки, ведучий записує їх на плакаті (дошці). Потім очікування аналізуються з використанням таких критеріїв:

Реальність – нереальність очікувань;

Наявність суперечностей очікувань у різних членів групи (особливо звертається увага на суперечності у подружжя);

Чи є серед очікувань те, що батькам не вдалось досягти в житті (і тепер вони будь-якою ціною намагаються спрямовувати зусилля дітей саме в цьому напрямку, незважаючи на бажання, можливості дитини).

Розгляд факторів, які впливають психологічне здоров’я дитини та формування особистості Дискусія з питання: «Які фактори впливають на розвиток особистості?» Учасники висловлюють свої думки.

Ведучий записує їх на дошці.

Інформація ведучого з цього питання

На розвиток особистості впливають два основні фактори:

біологічний і соціальний. Уже з народження під впливом біологічного фактору діти розрізняються за:

рівнем активності;

ритмічністю станів організму (харчування, сон і т. ін.);

рівнем сприйняття нових ситуацій, людей;

адаптивними можливостями;

інтенсивністю реакцій (бурхливі чи спокійні);

основним настроєм.

Деякі діти з народження відносяться до категорії «важких». У категорію «важких» дітей потрапляють різні школярі: невстигаючі, недисципліновані, діти з різними нервовими розладами, підлітки, що перебувають на обліку у справах неповнолітніх. Нарешті, просто діти з так званих неблагополучних сімей.

Групу «важких» дітей складають школярі, яких інколи називають важковиховуваними, інколи – соціально дезадаптованими, або педагогічно занедбаними, інколи – дітьми з відхиленнями в поведінці або схильними до злочинної поведінки. В усіх цих випадках мова йде про таких дітей, поведінка яких значно виходить за межі соціальної норми і які погано піддаються, більше того, як правило, активно опираються виховному впливу з боку вчителів та батьків. Такі учні складають групу ризику з точки зору можливості вчинення ними правопорушень.

Соціальний фактор містить вплив трьох життєвих середовищ:

1. сім’я;

2. школа;

3. «вулиця», ровесники.

Важливо порівняти поведінку дитини в різних середовищах. Якщо в школі і вдома поведінка різна (у школі дитина поводиться слухняно, а вдома - ні), то причина цього вірогідніше – вдома, в сімейних стосунках. А якщо скрізь дитина поводиться недобре, то причина тут, очевидно, криється у прояві особистісних якостей дитини.

Яка тактика повинна бути у стосунках з дитиною?

1. Виховання має бути гуманістичним, ґрунтуватися на позитивному ставленні дитини до виховного процесу: вона повинна стати помічником для батьків.

2. Головна мета виховного впливу – дати дитині

відчути радість спілкування з однолітками й дорослими, радість спільної праці, пізнання гри, відпочинку.

3. Характер взаємин дорослих – те середовище, у якому формується особистість людини майбутнього. Треба розвивати й берегти в дитині віру в батьків, вихователів, товаришів, у саму себе.

4. Батьки повинні стати друзями дитини. В дітей не повинно бути страху перед батьками.

5. Весь виховний процес має бути прийнятий з повагою до особистості дитини.

6. Розуміти дитину – вміти поставити себе на місце дитини, побачити світ її очима.

7. Дитина – імпульсивна істота, їй важко зрозуміти дорослого. Це батьки повинні зрозуміти її і будувати виховні плани на основі поваги до неї.

8. Берегти й розвивати почуття власної гідності.

9. Не акцентувати увагу дитини на жахах, поганих звичках, хворобі, проблемі. «Ось зараз тебе собака з’їсть» «Машина задавить». Потім важко звільнити дитину від таких «турботливих» застережень.

10. Треба показувати дитині світ таким, яким він є насправді.

Рефлексія заняття

Зворотній зв’язок батьків і ведучого стосовно заняття (їх результативність, корисність для учасників, побажання на майбутнє).

Кiлькiсть переглядiв: 65

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Лютий 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728